Число 2

 У цьому числі:

1. Кодекси та принципи корпоративної діяльності

Принципи та кодекси корпоративної діяльності відіграють важливу роль у регулюванні політики соціальної відповідальності бізнесу і формулюванні її цілей. Вони допомагають поєднати корпоративні цінності, етичні принципи і основні положення головних міжнародних конвенцій з прав людини, праці та інших.  

Під кодексами діяльності ми розуміємо добровільні зобов’язання, які беруть на себе компанії, асоціації або інші бізнес-організації з метою дотримання певних принципів і норм ринкової діяльності. Виникнення цих кодексів викликано міркуваннями економічної доцільності і зумовлено потребами ринкової економіки[i]. 

Ми будемо розглядати кодекси, що існують у світі, спираючись на класифікацію пана Петра Мазуркевича, про яку йшлося у попередньому числі бюлетеня. Пан Мазуркевич пропонує класифікувати кодекси та стандарти корпоративної поведінки за функціями, а саме на такі, що вказують, що має бути зроблено, такі, що визначають, як саме це зробити і ті, що надають механізми вимірювання результатів діяльності[ii].  

Кодекси що, належать до першої групи, а саме ті, що вказують на мету діяльності (що має бути зроблено) також називають “кодекси - прагнення” “aspirational codes[iii]”. Зазвичай вони не мають зобов’язуючого характеру, механізму звітності за результати діяльності, та складаються різноманітними сторонами для впливу на процес прийняття корпоративних рішень.

Нижче наведено приклади та стислий опис таких кодексів.

§         Рекомендації Організації з економічного співробітництва та розвитку щодо діяльності багатонаціональних корпорацій (The OECD Guidelines for MNEs)

Цей документ роз’ясняє права та обов’язки урядів та приватних компаній у сфері міжнародного бізнесу. Рекомендації ОЕСР особливо стосуються таких аспектів, як прозорість інформації, виробничі відносини, охорона навколишнього середовища, хабарництво, конкуренція, інтереси споживачів і застосування досягнень науково-технічного прогресу. Контроль за виконанням рекомендацій ОЕСР здійснюється через національні координаційні бюро в 33 країнах світу. На міжнаціональному рівні виконання рекомендацій координується центральними органами ОЄСР. Рекомендації ОЄСР є єдиним всесвітнім кодексом, що має міжурядову інфраструктуру[iv]. 

§         Всесвітній Договір ООН (UN Global Compact)

Ініціатива Всесвітнього Договору Організації Об’єднаних Націй виникла з метою поєднання зусиль приватних компаній і корпорацій, міжнародних організацій, представницьких органів робітників, організацій громадянського суспільства для повноцінного впровадження десяти принципів в області прав людини, стандартів праці, екології і боротьби з корупцією. Про початок вступу Всесвітнього Договору в дію було оголошено у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку 26 липня 2000 р. Під час першого саміту лідерів Всесвітнього Договору, який відбувся 24 червня 2004 р., Генеральний секретар проголосив десятий принцип Договору, що стосується боротьби з корупцією. Дотримання принципів Всесвітнього Договору є цілком добровільним, він має суто декларативний характер тобто не передбачає механізмів зовнішнього контролю та звітності.

 Повний текст Всесвітнього Договору ООН дивіться тут.

§     Декларація МОП основних принципів та прав у світі праці

Декларацію основних принципів та прав у світі праці Міжнародної Організації Праці було ухвалено Міжнародною конференцією праці на її вісімдесят шостій сесії в Женеві, 18 червня 1998 року. Згідно з Декларацією всі члени Організації, навіть ті з них, які не ратифікували вказані Конвенції, мають зобов’язання реалізовувати принципи, що стосуються основних прав, а саме: свобода асоціацій та реальне визнання права на ведіння колективних переговорів; скасування усіх форм примусової чи обов’язкової праці; реальна заборона дитячої праці; та недопущення дискримінації в області праці та занять[v]. 

§     Принципи, прийняті на Коському круглому столі (Caux Round Table Principles)

На круглому столі у французському місті Ко були прийняті так звані “Принципи ділової діяльності” – документ, в якому було зроблено змогу запровадити всесвітній стандарт етичної і відповідальної корпоративної поведінки. Ці принципи регулюють вплив діяльності компаній на соціальну сферу і життя місцевих громад, сприяють впровадженню принципів міжнародних торговельних угод, що стосуються “справедливої лібералізації торгівлі”, грунтуються на поважному ставленні до навколишнього середовища і “запобіганні незаконної діяльності” – хабарництва, відмивання грошей та інших протизаконних дій[vi].  

§       “Глобальні принципи Саллівана” (The Global Sullivan Principles)

“Глобальні принципи Саллівана” – розширена версія більш ранніх “Принципів Саллівана”, що були розроблені пастором Леоном Салліваном у 1997 р. як кодекс поведінки для компаній, що діяли у Піденно-Африканській республіці за часів Апартеїду. Головними цілями “Глобальних принципів Саллівана” є дотримання прав людини, принципу рівних можливостей для обох статей та усіх рас і національностей на усіх рівнях зайнятості, запобігання дискримінаціїї на основі расових і статевих ознак, забезпечення професійної підготовки для некваліфікованих робітників з метою їхнього професійного росту, дотримання принципів толерантності і взаєморозуміння у робочих відносинах тощо[vii].

§     Хартія чемної корпоративної поведінки “Кейданрен” (The Keidanren Charter for Good Corporate Behavior)

Хартія чемної корпоративної поведінки, розроблена Японською федерацією бізнесу (Ніппон Кейданрен) складається з 10 пунктів. Згідно з ними, усі члени хартії мають добровільно брати на себе соціальні зобов’язання щодо своїх працівників. Хартія проголошує свободу думок та підходів, наголошуючи при цьому на законності як першочерговій умові соціальної відповідальності. За умов глобалізації економічна діяльність має грунтуватися на дотриманні прав людини, запобіганні дитячої та примусової праці, сприяти ліквідації бідності. Крім того, компанії повинні враховувати право на захист особистої інформації в умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства і формувати віковий склад власних кадрів згідно з умовами демографічного старіння розвинутих націй[viii].

Механізми другої групи відповідають на питання “як це має бути зроблено?”, тобто пропонують нормативи діяльності. Дотримання стандартів управління має допомогти компаніям уникнути  проблем, що потенційно можуть виникнути внаслідок певної діяльності і негативно вплинути на дотримання прав людини і норм охорони навколишнього середовища. 

§         Серія ISO 14000 (кодекси Міжнародної організації стандартизації)

Кодекси серії ISO 14000 було розроблено Міжнародною організацією стандартизації (ISO) як стандарти екологічного менеджменту та нормативи якості. Міжнародна організація стандартизації запропоновала процедуру екологічного аудиту, яка має специфічні риси при застосуванні різних кодексів серії ISO 14000. На приклад, стандарт ISO 14001 є найбільш  відомим кодексом, що допомогає компаніям пом’якшити вплив на стан навколишнього середовища. Стандарт ISO 14031 надає критерії, згідно з якими організації можуть оцінювати свій вплив на навколишнє середовище та вимірювати ефективність діяльності, спрямованої на його пом’якшення. Новий стандарт ISO 19011 є однаково корисним і як інструмент екологічного менеджменту і як інструмент аудиту якості продукції[ix].  

§         Кодекс “Соціальна відповідальність 8000” (SA 8000)

Цей кодекс, який було розроблено Організацією Соціальної Звітності (Social Accountability International), є  інструментом контролю за дотриманням гідних умов праці робітників комерційних компаній, їхніх партнерів і постачальників.  Кодекс грунтується на принципах, проголошених у конвенціях Міжнародної організації праці, Міжнародній конвенції прав людини і Конвенції ООН з прав дитини. Він охоплює проблеми, пов’язані з дитячою працею, примусовою працею, охороною здоров’я робітників і безпекою праці, свободою об’єднання і колективних переговорів, дискримінацією на робочому місці, дисциплінарними практиками, нормуванням робочого часу та оплатою праці. Прийняття кодексу відбувається через процедуру незалежної сертифікації,  розроблену на основі стандартів Міжнародної організації стандартизації. Процес сертифікації включає в себе перевірку відповідності ведення бізнесу мінімальним вимогам корпоративної діяльності, інтерв’ю з робітниками, прийом відкритих скарг та систему апеляцій. В Україні кодекс SA 8000 було вперше презентовано Українською асоціацією якості підчас 7-го Міжнародного Форуму "Дні якості в Києві - 98" [x].

     Повний текст SA 8000 дивіться тут.

     Додатково дивіться:

• Міжнародний стандарт “Соціальна відповідальність 8000 (Social Accountability 8000): коротка історія та головна інформація, Олексій Данілін, Центр Корпоративного Громадянства

• Соціальна відповідальність бізнесу і “сертифікаційна криза”:    приклад Китаю, Олексій Данілін, Центр Корпоративного Громадянства

Третьою групою кодексів поведінки є механізми, що призначені для кількісного та якісного вимірювання прогресу, інструменти для визначення ефективності політики соціальної відповідальності. Такі механізми можуть використовуватися як самими компаніями, так і зовнішніми стейкхолдерами.

Серед них:

§         Всесвітня Ініціатива Звітування (The Global Reporting Initiative, GRI)

Всесвітню Ініціативу Звітування (The Global Reporting Initiative, GRI) було проголошено у 1997 р. з метою розробки універсальних вимог до складення соціально-екологічних звітів на рівні підприємств та компаній. Контроль за роботою Ініціативи здійснює Коаліція Екологічно Відповідальної Економіки (Coalition for Environmentally Responsible Economies). У роботі Ініціативи активну участь беруть корпорації, неурядові організації, міжнародні організації, консультанти, асоціації підприємців, вищі навчальні заклади та інші організації з усього світу. Вісесвітня Ініціатива Звітування має статус офіційного партнерського центру Екологічної програми ООН (United Nations Environment Programme, UNEP) і співпрацює з іншою ініціативою – Всесвітнім Договором, ініційованим генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном[xi]. 

§      Стандарт перевірки звітності  AA1000 (The AA1000 reporting assurance standard)

Цей кодекс було розроблено британською організацією “Екаунтабіліті” (AccountAbility) з метою уніфікації стандартів, що використовувалися різними компаніями у їхній політиці розкриття інформації. Перший модуль серії АА1000 – cтандарт перевірки звітності. Його мета – підвищення надійності і об’єктивності звітування з питань соціальної та екологічної політики компаній. Запроваджений у дію 1999 р., він став першим системним підходом до звітування організацій, що грунтується на принципі співробітництва заінтересованих осіб (стейкхолдерів), а також покращення їхньої діяльності. Кодекс пропонує стандарти і інструкції, на основі яких слід будувати ефективне залучення стейкхолдерів, а також систему звітування про ситуацію у сферах екологічної, етичної та соціальної політики корпорації.  На даний момент розробляється другий модуль кодексу АА1000, який буде присвячено проблемам управління ризиками.

§      Принципи - критерії всесвітньої корпоративної відповідальності (The Principles for Global Corporate Responsibility – Benchmarks)

Цей документ є прикладом загальних вимог та стандартів, на основі яких будується незалежна зовнішня оцінка діяльності підприємства. “Принципи” є збіркою критеріїв для незалежного зовнішнього моніторингу таких сфер корпоративної діяльності як екологічний менеджмент, вплив на міжнародне співтовариство, місцеві громади, умови праці, політика підприємства по відношенню до жінок, меншин, людей з обмеженими фізичними можливостями, дитячої та примусової праці, а також таких аспектів діяльності як співпраця з постачальниками, акціонерами, створення спільних підприємств, встановлення партнерських відносин, відносини із субсидіаріями, клієнтами та споживачами, чемність фінансової політики[xii].

2. Українські кодекси та принципи корпоративної діяльності

Ще у лютому 2003 р. Українська асоціація якості запропонувала Кодекс Честі Добропорядного Виробника України, як «добровільні зобов’язання українських виробників перед споживачами і суспільством».

Згідно з Кодексом виробник, поряд з іншим, зобов’язується:

• регулярно (не менше одного разу на рік) відслідковувати та оцінювати рівень задоволеності його продукцією (послугами) з боку споживачів;

• забезпечувати для споживачів відкритість інформації про свою організацію, а також про продукцію, яку виробляє, і послуги, які надає;

• застосовувати в рекламі своєї продукції (послуг) тільки об`єктивні і обгрунтовані дані;

• пропагувати вітчизняну продукцію (послуги) та сприяти формуванню позитивного іміджу України у Європі і світі;

• Піклуватися про долю слабозахищених верств населення; для забезпечення їх першочергових потреб своєчасно і чесно сплачувати податки;

• Робити все можливе, щоб не завдавати шкоди навколишньому середовищу.

Виробник бере на себе зобов’язання щодо самовдосконалення, зокрема:

• Запроваджувати та постійно вдосконалювати систему управління якістю на засадах міжнародних стандартів ІSО серії 9000, концепцій Загального управління якістю (ТQM), Моделі досконалості Європейського фонду управління якістю;

• Забезпечувати вимірювання і аналіз показників, що характеризують основні сторони діяльності підприємства, включаючи задоволеність споживачів;

• Залучати споживачів та їх об`єднання до процесів власного вдосконалення (в тому числі вдосконалення продукції та послуг);

• Регулярно (не менше одного разу на рік) здійсняти самооцінку рівня своєї досконалості у відповідності до Міжнародних стандартів ISO серії 9000 та/чи Моделі досконалості Європейського фонду управління якістю, впроваджувати і вдосконалювати систему екологічного менеджменту згідно міжнародних стандартів ІSО серії 14000[xiii].

Повний текст Кодексу Честі Добропорядного Виробника України дивіться тут

Минулого року Принципи корпоративного управління України було прийнято Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Принципи є  спробою встановлення прозорих і зрозумілих в усьому світі “правил гри” на фінансовому ринку та засобом подолання кризи довіри вітчизняних та іноземних інвесторів. Принципи Корпоративного Управління адресовано Українським підприємствам, в першу чергу акціонерним товариствам, яким потрібні інвестиції і які готові для їх залучення відповідати найвищим стандартам корпоративного управління.

В принципах загалом йдеться про мету діяльності товариства, права акціонерів, розподіл повноважень та взаємодію між наглядовою родою та виконавчим органом товариства, розкриття інформації про діяльність товариства та прозорість, незалежний зовнішній та внутрішній контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства, забезпечення дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб.

Унікальність Принципів полягає в тому, що вони окреслюють коло зацікавлених осіб підприємства та наголошують на співпраці з ними. Згідно Принципам належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами а передбачає врахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, кредиторами, споживачами продукції товариства, територіальною громадою, на території якої розташоване товариство, а також відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування).

Зокрема, згідно з Принципами товариство повинно враховувати інтереси заінтересованих осіб при прийнятті рішень або здійсненні дій, що можуть вплинути на заінтересованих осіб.  Інформаційна політика товариства повинна враховувати право заінтересованих осіб на отримання повної і достовірної інформації про товариство, для чого має бути розроблений перелік документів, до якого має увійти статут та внутрішні документи товариства, та порядок ознайомлення з цими документами заінтересованих осіб. Принципи мають рекомендаційний характер і розраховані на добровільне застосування[xiv]. 

Повний текст Принципів корпоративного управління України дивіться тут.

3. Європейський Форум Стейкхолдерів з питань розвитку соціальної відповідальності бізнесу 

В липні 2004 року було завершено 20-місячну роботу Європейського Форуму Стейкхолдерів, ініційованого Європейською комісією і присвяченого питанням співробітництва усіх заінтересованих сторін (стейкхолдерів) у реалізації політики соціальної відповідальності бізнесу.

На останній сесії Форуму було презентовано доповідь, що стала результатом роботи чотирьох тематичних круглих столів. Доповідь містить рекомендації компаніям та представникам об'єднань робітників щодо основних напрямків соціальної політики в межах корпоративній діяльності. У доповіді корпоративна відповідальність бізнесу розглядається як продовження Лісабонської стратегії Європейського Союзу, що була прийнята 2000 р. і стала першим загальноєвропейським міжурядовим документом, який акцентує увагу представників бізнесу на питаннях соціальної відповідальності.

Головними темами круглих столів Форуму стали а) розповсюдженя інформації про принципи соціальної відповідальності бізнесу; б) запровадження принципів соціальної відповідальності бізнесу серед малого і середнього бізнесу; в) різноманітність, комплементарність та прозорість інструментів соціальної відповідальності бізнесу; г) проблема подальшого розвитку концепції соціальної відповідальності бізнесу. 

До кожного з вищенаведених пунктів було вироблено спеціальні рекомендації.  

Так, наприклад, для сприяння розвитку можливостей розповсюдження загальних принципів соціальної відповідальності у бізнесовому середовищі (пункт Б) Форум рекомендував наступне:

1. Покращення розуміння приципів соціальної відповідальності серед ділових кіл  

1)   Форум рекомендував розвивати співпрацю між компаніями і бізнес-асоціаціями для запровадження навчання на рівні ділових мереж, галузевих ініціатив, ланцюжків постачальників та іших видів партнерських відносин;

2)   Було запропоновано полегшити доступ до практично цінної та готової до вжитку інформації з відповідних питань політики соціальної відповідальності;

3)    Для поліпшення розуміння проблем розвитку постачальних ланцюжків у контексті глобалізації, зокрема такої як вплив купівельної політики компаній на постачальників та пов’язаних з діяльністю постачальників громад, необхідно підвищити рівень обміну інформацією між компаніями та їхніми постачальниками. Особливу увагу слід приділити проблемі відносин між компаніями розвинутого світу та постачальниками з третіх країн, прикладам впливу партнерських відносин такого типу на втілення та розповсюдження принципів соціальної відповідальності бізнесу;  

4)    Компаніям, що прагнуть більш інтенсивного вживання принципів соціальної відповідальності в своїй діяльності, Форум рекомендував наступне:

• Використовувати інструменти соціальної відповідальності, які б відповідали їхнім потребам та специфічним рисам їхньої діяльності;

• Прагнути до оцінки свого прогресу у втіленні політики соціальної відповідальності бізнесу згідно з відповідними індикаторами, оцінювати вплив своєї діяльності та звітувати про нього, вдосконалювати свою діяльність у відповідності до оцінки прогресу;

• Створювати можливості навчання для персоналу, який міг би працювати в сфері соціальної відповідальності і належним чином розумів економічний, соціальний та екологічний вплив діяльності компанії;

• Сприяти розповсюдженню нового досвіду у межах компанії (наприклад, через запровадження регулярних зустрічей, спеціальних програм та трейнінгів тощо). 

2. Створення додаткових можливостей для тих, хто сприяє запровадженню концепції соціальної відповідальності бізнесу 

1)   Форум рекомендував зацікавленим організаціям формувати кваліфіковані кадри для втілення політики соціальної відповідальності;

2)   Радникам з питань розвитку бізнесу було запропоновано розробити нові ефективні інструменти соціальної відповідальності;

3)   Виходячи з того, що не всі стейкхолдери мають відповідні можливості для реалізації принципів соціальної відповідальності, державні органи, компанії та спроможні стейкхолдери беруть на себе відповідальність за втілення цих принципів. 

3. Теорія і практика соціальної відповідальності бізнесу у системі освіти та навчальних програмах 

1)    Форум рекомендував бізнес-школам та іншим вищим навчальним закладам вносити до учбової програми теорію і практику соціальної відповідальності бізнесу[xv].

Резюме рекомендацій Форуму дивіться тут

Ми чекаємо на ваші думки щодо проблематики, розглянутої в другому числі  Школи Корпоративного Громадянства. Запрошуємо всіх, хто бажає висловити свою думку надати відповіді на запитання до другого числа.

Бюлетень було створено завдяки підтримці, яку надано на підставі угоди про співпрацю між Інститутом Сталих Спільнот (Монпельє, штат Вермонт, США) та Агентством США з міжнародного розвитку.

Виражені у ньому думки належать авторам і не обов’язково відображають погляди Інституту Сталих Спільнот (Монпельє, штат Вермонт, США) та АМР. Крім того, згадки про торговельні марки чи комерційні товари і послуги не означають їх схвалення чи рекомендації до вжитку.

Упорядник випуску:

Юлія Бегма

Асистент-перекладач:

Олексій Данілін

© 2004 електронне видання Центру Корпоративного Громадянства, Київ