Ставлячи проблему соціальної відповідальності у сфері бізнесу та бізнес-освіти, необхідно отримати думку представників бізнес-спільноти, громадськості та дослідити становлення і розвиток зазначеного феномену і його наукових рефлексій. Перш за все це з’ясування питань: що таке соціальна відповідальнісь, які форми, критерії соціальної відповідальності суб’єктів суспільних взаємодій (особистості, спільноти, організації, урядової структури тощо); які переваги отримує суспільство від соціально- відповідальної поведінки суб’єктів ринку; яку користь від неї має сам бізнес, зокрема, заклади бізнес-освіти; що заважає більш ефективній участі бізнесу у вирішенні соціальних проблем країни; з’ясувати міру відповідальності і розмежування обов’язків держави, бізнесу і закладів бізнес-освіти в соціальній сфері, а також реально визначити соціальні програми, які проводять чи можуть проводити зазначені суб’єкти; що можуть і повинні робити для цього заклади бізнес-освіти, бізнес, органи державного управління та громадські організації; що має зробити сам бізнес для набуття високого статусу – соціально-відповідального.

Засадничим принципом дослідження феномену соціальної відповідальності має бути розуміння її як форми осмислення бізнесом його суспільної сутності та адекватної цьому свідомої бізнесовії діяльності. Якщо ж розглядати вітчизняну дійсність, то слід зазначити, що соціальний аспект будь-якого процесу доволі часто виносився українськими можновладцями, представниками бізнесу та закладами бізнес-освіти на перше місце. Громажськість щиро бажає щоб кожний представник бізнесу, а надто крупний та багатий, був відповідальний всіма своїми справами і активами перед суспільством, аргументуючи це тим, що підприємець існує для суспільства, що без конкретних представників суспільства – клієнтів, підприємець як такий неможливий, що людська спільнота уповноважує, надає йому право, а отже, покладає на нього відповідальність. Думка підприємця щодо цього предмета переважно протилежна.

Ситуація антиномічна: дискусія може бути безперспективною, якщо не приступати до реальних дій щодо перетворення соціальної відповідальності в інструмент більш ефективної побудови бізнесу, визнавши, що соціальна відповідальність бізнесу у сьогоденній Україні – або поодиноке явище, або міф, або модне словосполучення, або піарівський хід. Рівень соціальної відповідальності бізнесу щодо своєї діяльності дуже низький.

Крім того, не сприяє з’ясуванню і поступу у вирішенні проблеми невизначеність самого предмета соціальної відповідальності. У цьому переконують і про це свідчать нечисленні, а в Україні – поодинокі, соціологічні дослідження. Методологічна, зокрема, понятійна невизначеність не сприяє отриманню достатньо чіткого соціологічного зрізу реального стану соціальної відповідальності у сфері бізнесу і бізнес-освіти у їх взаємодії. Соціологи неадекватно розуміють проблему, і це призводить до того, що вони “про щось” запитують респондентів, а ті, в свою чергу, як їх запитують, так і відповідають. Справа, немов би зроблена, а результат – бажає кращого…

Таке враження виникає із знайомства з подібними опитуваннями. Так за результатами соціологічного опитування 811 підприємств різних розмірів, форм власності та сфер діяльності, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ та благодійноим фондом "Інтелектуальна перспектива" у липні 2002 року бізнес-структури позиціонують своє ставлення до аспектів соціальної відповідальності так:

• до реалізації соціальних проектів - 60% респондентів ставляться позитивно і вважають її корисною для суспільства в цілому; чверть опитаних продемонструвала "нейтралітет"; 5% респондентів зафіксували негативне ставлення, оцінивши таку діяльність як "марну витрату часу та ресурсів";

• в оцінках можливостей своєї участі у реалізації соціальних проектів - 4% респондентів зазначили відсутність будь-яких можливостей у бізнес-структур для реалізації соціальних проектів; третина вважає, що ця можливість існує стосовно всіх бізнесових організацій; половина опитаних переконана, що така можливість є, але лише в окремих компаній;

• у визначенні сфер, які потребують соціальних проектів - допомога дітям-інвалідам — 69%; допомога інвалідам, людям похилого віку, знедоленим — 60%; охорона здоров'я — 58%; освіта — 50%; екологія — 39%; наука — 30%; культура, мистецтво — 22% [1].

Опитування, проведене Агентством із досліджень ринкових відносин "Маркет" [2] дало такі результати: на запитання “Що таке соціальна відповідальність” - 29% респондентів не змогли відповісти; 33% опитаних вважають, що це відповідальність бізнесмена перед державою і народом; 30% розуміють відповідальність підприємства перед персоналом; близько 16% респондентів переконані, що це – випуск якісної, безпечної продукції, подання правдивої реклами, відсутність обману споживачів.

Структуру змісту соціальної відповідальності бізнесу можна побачити на прикладі типового експрес-опитування представників бізнес-компаній щодо місця і ролі соціальної відповідальності бізнесу [3]:

Критерії соціально відповідальної організації:

• добросовісна сплата податків, виконання вимог міжнародного, державного, регіонального законодавств;

• виробництво якісної продукції;

• реалізація корпоративних програм підвищення фаховості співробітників,

• реалізація корпоративних програм з охорони та зміцнення здоров’я співробітників,

• реалізація корпоративних програм морального стимулювання персоналу;

• реалізація благодійних та спонсорських проектів;

• участь у формуванні позитивної суспільної думки про бізнес.

Переваги, які отримує бізнес від виконання зазначених принципів

• забезпечення суспільної репутації організації;

• зростання довіри населеня до діяльності компанії, її товарів та послуг;

• ріст професіоналізму і утримання кадрового потенціалу на підприємстві;

• забезпечення лояльності персоналу компанії;

• можливість формування безпечного середовища діяльності та розвитку компанії завдяки власній корпоративній політиці;

• відповідність нормам і стандартам світової економічної спільноти;

• можливість формування партнерських відносин із владними структурами, громадськістю та ЗМІ.

Переваги, які отримує суспільство від виконання бізнесом принципів соціальної відповідальності:

• можливість встановлення партнерських відносин між бізнесом, владою і громадськістю;

• можливість надання адресної екстренної допомоги нужденним;

• удосконалення та розвиток соціальної захищеності населення;

• можливість залучення інвестицій у певні суспільні сфери;

• можливість підтримки громадських ініціатив, інноваційних проектів, розвиток соціальної і творчої активності населення, збереження і використання “інтелектуального ресурсу” на потреби країни і регіону.

Обмежувальні фактори розвитку соціальної відповідальності:

• відсутність незалежної громадської експертизи соціальних і культурних проектів та програм;

• існуючі законодавчі обмеження розмірів і способів можливої допомоги нужденним;

• відсутність регіонального закону про благодійництво;

• велика кількість прохань при обмеженості ресурсів для благодійності;

• відсутність системи соціально-відповідального бізнесу;

• відсутність системи інформування суспільства про соціальні і благодійні проекти, про інвесторів соціальних програм та системи оцінки суспільством результатів соціальних програм бізнесу;

• небажання деяких керівників бізнесу слідувати принципам соціальної відповідальності і брати участь у формуванні позитивного іміджу бізнесу.

Результати соціологічних досліджень визначають основними перешкодами становлення і розвиток соціальної відповідальності бізнесу, бізнес-освіти: недосконалість законодавчої й нормативно-правової бази, що регулює можливості участі бізнесу в соціальних програмах та закладів освіти у формуванні соціально- відповідальних фахівців; відсутність сформованої і дієвої незалежної громадянської експертизи та оцінки результатів соціальних програм, стандартів та якості підготовки бізнес-фахівців; відсутність системи заохочення (морального та економічного) відповідальних суспільних суб’єктів.

Питання соціальної відповідальності бізнесу та бізнес-освіти повинні підніматись і обговорюватись у буденній практиці бізнесу та у площині наукового осмислення, у процесі навчання, підготовки фахівців з менеджменту різного рівня кваліфікації, тому що суспільству і бізнесу не байдуже, які моральні засади знаходяться в основі ідеології бізнесу і ментальності його учасників. Проблема етики відносин всередині і між організаціями, а також при розгляді їх ролі в суспільстві постає все гостріше. Бізнес змушений зважати на недовіру до себе, на розповсюджену думку про те, що він готовий робити гроші за будь-яку ціну (todo modo). Від 50-х років ХХ століття предметом дискусій у багатьох країнах постало питання цілей, функцій і соціальної відповідальності бізнесу, а також його зв’язку з державою. Воно лишається відкритим до теперішнього часу, тісно переплітаючись з проблемою соціальної справедливості [4].

Щодо соціальної відповідальності, - існує дві точки зору: 1) організація соціально- відповідальна, якщо максимізує прибуток, не виходячи за межі закону і моралі; 2) крім адекватного реагування на економічні обставини, керівництво зобов’язане відповідально поставитись до гуманітарного і соціального становища працівників, споживачів і спільнот, у середовищі яких функціонує бізнес.

Соціальну відповідальність можна розглядати у двох вимірах.

У вузькому значенні це - обов’язок особистості, менеджменту, організації, державної структури приймати рішення і робити дії, які підвищують рівень добробуту, відповідають інтересам як суспільства, компанії, так і кожної окремої людини. Прийняття соціальної відповідальності має для організації добровільний характер і пов’язане з її бажанням внести свою дещицю у розвиток суспільства, до чого її не зобов’язують ні економічні мотиви, ні юридичні закони. Тут маються на увазі дії філантропічного характеру, яких ніхто не вимагає і які не приносять організації відчутної користі. У цьому сенсі соціальна відповідальність розглядається як різновид суспільної поряд із економічною (зводиться до максимізації прибутку, коли діяльність компанії підпорядковується лише отриманню прибутку, а її єдина місія - у зростанні прибутку до тої межі, допоки дії організації не виходять за рамки закону) та юридичною (передбачає виконання конкретних законів і норм державного і міждержавного регулювання).

У широкому значенні соціальна відповідальність є універсальною формою зв’язку і взаємозалежності особистості та суспільства, їх спроможності оцінити наслідки своєї діяльності для усталеного суспільного розвитку. Соціальна відповідальність, як оптимальний варіант ставлення до дійсності, означає міру реалізації суб’єктом в конкретних умовах права вибору та виконання обов’язків, обумовлених використанням наданих суспільством прав. Безперечно, організації (бізнесові, урядові, громадські) мають бути відповідальними у відносинах до природних, економічних, соціальних та гуманістичних реалій.

Фактори формування соціально-відповідального бізнесу стосуються різних суб’єктів (особистостей, корпорацій, соціальних спільнот), сфер (бізнесу, освіти, держави, громадянського суспільства), рівнів освоєння та характеру діяльності (стихійного, прогнозованого, керованого). Але їх ефективність можлива за умови їх комплексної активізації.

Бажані зміни можуть стати реальністю за умови зміни парадигми поведінки бізнесу. Вагомим проривом могло б стати об’єднання всіх учасників суспільної взаємодії навколо ідеї соціальної відповідальності. Провідником цієї ідеі, інтегратором інтелектуальних зусиль і організатором побудови системи соціально-відповідальних взаємовідносин у суспільстві, з огляду на свою місію, має стати бізнес-освіта. Саме вона зможе об’єднати зусилля різних суспільних структур на реалізацію таких першочергових завдань у сфері становлення та розвитку соціально-відповідальних відносин в Україні, як:

• дослідження взаємовідносин влади, бізнесу та закладів бізнес-освіти в Україні;

• аналіз та узагальнення вітчизняної та зарубіжної теорій і практики соціальної відповідальності, розробка загальних принципів, які можуть бути застосовані в українських умовах;

• реалізація конкретних дослідницьких, консалтингових, освітянських та інших програм;

• цілеспрямована зміна ставлення широкої громадськості до бізнесу;

• створення умов для формування нового, власне суспільного, українського підприємця;

• сприяння формуванню цивілізованих, прозорих механізмів взаємодії влади, бізнесу, освіти та громадянського суспільства, зробивши їх складовими освітньо-професійних програм та навчальних панів. Залучення студентів до виконання таких завдань реалізує поєднання процесів формування фахівця з формуванням самого бізнес-середовища. Таким чином, формування відповідального бізнес-середовища розпочинається становленням соціально-відповідальних фахівців, які, прийшовши у бізнес, будуть стверджувати його суспільне (гуманістичне) призначення.

Для виконання такого завдання бізнес-освіта сама має кардинально трансформуватись. Змін потребує бізнес-освіта в цілому і кожний з її закладів. Соціально-відповідальний бізнес можливий за наявності відпопідальної особистості підприємця, менеджера, економіста, фінансиста тощо. Його формування – завдання закладів бізнес-освіти. Але це буде тим більше успішним, чим більше узгодженими та інтегрованими будуть спільні зусилля освіти, бізнесу, влади і громадськості. І саме освіти, а не тільки бізнес-освіти, бо закладати моральні імперативи діяльного відношення до світу, формувати здатності особистості до осмислення суспільного характеру своїх дій, їх впливу на інших людей, відповідальності за свої вчинки необхідно з раннього дитинства. Не будемо говорити про дошкільні виховні та навчальні заклади, але в середній школі необхідно вводити курс етики, припинивши суперечки викладати “християнську етику” чи “етику”. Звичайно, що етику, а в ній, поряд з християнськими етичними нормами треба говорити про етичні засади бізнесу та про суспільну сутність моралі як способу освоєння суспільного виміру людського буття.

В міру соціалізаціїї особистості естафету приймає заклад бізне-освіти. Його завдання - підготувати фахівця, найвищого рівня професіонала-бізнесмена з категоріальним мисленням. Тобто, завдання не тільки в тому, щоб “готувати фахівців широкого профілю, озброєних інтелектуальними технологіями інтенсивної творчої роботи в сполученні з комп’ютерними”, що має за мету проект Національної металургійної академії України “Еліта прориву”. “Широко підготовлені в такий спосіб фахівці, сприйнятливі до всього нового, високоактивні й орієнтовані на успіх, користуватимуться підвищеним попитом у сучасних умовах (коли всякі штатні надмірності стали неможливими) і насамперед – сферах підприємництва і бізнесу, науки й освіти, а також в органах управління”[5]. Але чи будуть вони спроможні вирішити зазначені проблеми?

Поєднання високої фаховості з глибоким усвідомленням і практичною реалізацією суспільного, гуманістичного сенсу своєї особистісної професійної місії дає те, що є належним до сфери елітності, феномену позачасового і позапросторового. Саме така особистість сформує соціально-відповідальний бізнес, забезпечить усталений та гармонійний суспільний розвиток. Вона сама має сформувати у суспільстві потребу в собі. Когорта таких людей і буде “елітою прориву”, прориву гуманістичного, а не інформаційно-технологічного.

Але як закласти алгоритм формування соціально-відповідального бізнесмена у зміст і форми навчального процесу у закладі бізнес-освіти? Бізнес-освіта, орієнтуючись на зазначений рівень підготовки фахівця, розробляючи стратегічні плани розвитку, освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, навчальні плани та системи оцінки їх якості й моніторингу процесів підготовки фахівців, - має робити це у партнерстві з бізнесом. Час матеріальної спонсорської допомоги закладам освіти, обгрунтованих чи й необгрунтованих вимог до якості підготовлених фахівців минає. Бізнес і бізнес-освіта мають допомогти одне одному. В інтересах бізнесу - долучитись до співпраці із закладами бізнес-освіти з підготовки таких фахівців, яких він потребує. Комусь може видатись, що бізнес далекий від потреби в етичних регулятивах своєї діяльності, від етичного виміру, але в нього формується гостра потреба в професіоналах, які є не тільки високофаховими, але й морально відповідальними.

Співпраця з бізнесом не має зводитись лише до взаємодій з ними як із працедавцями. “Консультації з практиками під час розробки навчального плану; створення консультативних комітетів, які б включали представників регіональних працедавців, для надання своїх порад щодо програм та навчального плану;  пропозиції дослідницьких послуг для приватного сектора та залучення студентів у цей процес; ведення переговорів щодо можливостей інтернатури для студентів”[6] - ці та інші методи варто реалізувати для формування підготовки соціально-відповідальних фахівців.

Зрозуміло, що жодний навчальний заклад неспроможний поодинці справитись із таким надзавданням. Необхідна партнерська взаємодія закладів бізнес-освіти у тісній співпраці з бізнесом, урядовими структурами, громадськими організаціями. Така взаємодія дасть ефект синергії за умови комплементарності – відповідності і взаємодопонюваності їх місій та практичної реалізації останніх.

Важлива роль у становленні соціально-відповідального бізнесу та бізнес-освіти належить Українській асоціації із розвитку менеджменту та бізнес-освіти (УАРМБО) та Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME). УАРМБО запроваджує системні заходи, що сприятимуть становленню та розвитку соціально-відповідального бізнесу та бізнес-освіти. Зокрема, це створення незалежної системи акредитації УАРМБО, яка запроваджується як доповнення до державної акредитації освітніх програм з бізнесу і менеджменту з метою досягнення міжнародних стандартів якості [7]. CEUME реалізує проект створення регіональних дорадчих рад із представників бізнесу та освіти.

Саме завдяки співпраці з УАРМБО, CEUME та бізнесовими організаціями Львівський інститут менеджменту (ЛІМ) спроможний реалізовувати свою місію – підготовку еліти українського бізнесу”. Важливу роль у цьому належить Довірчій раді Львівського інституту менеджменту, до якої долучились представники бізнесу та громадських організацій, і яка створена з метою:

• сприяння розвитку системи менеджмент-освіти, духовного виховання студентів, формування їх ділових та професійних якостей;

• сприяння становленню та розвитку міжнародного науково-технічного та культурного співробітництва Інституту;

• допомоги у фінансуванні та реалізації перспективних програм, що сприяють підвищенню якості підготовки фахівців;

• розвитку Інституту як сучасної провідної української бізнес-школи;

• проведення моніторингу всіх напрямів діяльності Інституту щодо їх відповідності потребам українського бізнес-середовища та дотримання принципів Інституту щодо суспільної відповідальності стосовно клієнтів.

Показником успішної співпраці Львіського інституту менеджменту з бізнесом і громадськими установами є дані щодо відповідності навчальних програм ЛІМу потребам бізнесу та потреба ринку у випускниках-менеджерах. Відносно низький процент, який показує недостатню відповідність програм ЛІМу потребам ринку (Діаграма 1.), вказує на те, що Львівський інститут менеджменту є осередком підготовки сучасних менеджерів, які мають знання та навики для роботи в сучасному бізнес-середовищі та здатні внести свій вклад в розвиток України при переході до ринкової економіки. Як видно з діаграми 2, на сьогодні існує висока потреба у випускниках-менеджерах, які отримали сучасну бізнес-освіту. Саме вони здатні вирішувати складні економічні завдання відповідно до умов трансформації економіки.
 

Вагомим внеском УАРМБО могла б стати розробка і запровадження системи управління якістю соціальної відповідальності суб’єктів суспільних взаємодій (владних структур, бізнесових організацій тощо), яка містила б три елементи – стандарт соціальної відповідальності на основі міжнародного стандарту “Соціальна відповідальність 8000” (SA 8000: 1997)[8]; звітність і оцінку, “зробивши їх такими ж звичними, як щорічні фінансові звіти”[9]; громадський аудит. Це сприяло б моніторингу, дослідженню і розв’язанню проблеми розподілу відповідальності за усталений соціальний розвиток суспільства.

Варто розглянути питання започаткування Всеукраїнського центру соціальної відповідальності бізнесу, який працював би над створенням умов для формування когорти соціально-відповідальних професіоналів-управлінців для ефективного і надійного проведення управлінських рішень, реалізації загальної стратегії забезпечення передбачуваного і стабільного розвитку економічної і соціальної сфер; розробкою ідеології і механізмів реалізації соціального контракту, заснованого на взаємній соціальній відповідальності влади, бізнесу і суспільства як основи суспільної стабільності.

Література

1.        Кириченко І., Тимошенко Н. Бізнес і доброчинність / Політика і культура. - №37(168).

2.        Вахитов Р. Искусство возможного // Круглый стол: "Социальная ответственность бизнеса. Проблемы и решения". http://www.sob.ane.ru/p5.htm\

3.        Кардаш Е. Анализ результатов экспресс-опроса // http://www.cip.nsk.su/e_events/03_phil/opros.html

4.        Bowen Howard R. Social Responsibites of the Businessman. NY. – Harper. – Rom. – 1953.

5.        Кремінь В., Пігоров Г., Таран Ю. Готувати еліту прориву / Дзеркало тижня. – 2001. - № 13 (337). - 31 березня - 6 квiтня.

6.        Зіммерман Р.Дж. Роботодавець завжди правий! / Синергія. – 2001. - №2-3 (3-4). - С. 4-6.

7.        Заболотний В., Ушакова Н. Якість роботи вузу можна оцінити / Синергія, - 2003. - № 1 (5). - С. 2 – 7.

8.        Белбелян С.С. Стандарт SA 8000. Сертификация на соответствие социально-этическим нормам / Сертификация. – 1998. – №3. – С. 29 – 30.

9.        Фиглин Л. Модель управления качеством социальной ответственности организации / Проблеми теории и практики управления. – 2003. - №2.

Версія в форматі MS Word  Download